Get Adobe Flash player

«З теплом в душі, добром в долонях»

З теплом в душі, добром в долонях,

Людина людяність несе.

Лиш горе сяде на погонах,

Не кожен витримає все.

Але лише, як є підтримка,

Коли є небайдужі люди,

Нещастя проженеться швидко,

В душі гармонія лиш буде.

Допоможіть бабусі й діду,

Яких давно лишили діти,

Щоб суму й нелишилось сліду,

Щоб знову дням, змогли радіти.

Турботу дайте сироті,

Наповніть щастям їхні очі.

Не залишайте в самоті,

Дитина ж та, любові хоче.

Завжди працюйте над собою

Діліться вчинками й словами.

Життя буває злою грою

Колись зіграти може й з вами.

 

«Вишивана доля»

Вона безцінна, безсмертна, нескінченна,

У ній є спогад, історія і сльози.

У ній є праця тендітна та щоденна,

У літню спеку чи в терпкі морози.

Це вишивка оплетена любов`ю,

Таким теплом, що душу зігріває.

Бува в усмішках, а бува з журбою,

І кожній вишивці ціни-таки немає.

В роки війни, в роки голодомору,

Іі, немов дітей, оберігали.

Цю цінність, наче часточку фольклору,

Із рук до рук, колись, передавали.

Що кольори розкажуть у малюнках?

Білий- непорочність, чистота.

Червоне у тих гарних візерунках,

То все любов в тканині розквіта.

Чорне-означає плодовитість,

Ось на Поліссі- це є символ смерті.

А на Поділлі-щастя соковитість,

Бажання добрі, щирі та відверті.

Синій-то потужний оберіг,

Символ води і нескінченність неба.

З недугами боротися він міг,

І з небезпеками й хворобами як треба.

Зелений колір від стихій рятує,

Це символ юності та свіжої весни.

І безтурботністю він кожного чарує,

Це символ справжньої дівочої краси.

Жовтий-символ меду та пшениці,

Благополуччя, багатства та достатку.

Несе прибуток, це не таємниця,

Якщо є жовтий- буде все в порядку.

І наші предки нитки переплітали,

З теплом, з любов`ю, з вірою у них.

Спідниці, блузи, сукні вишивали,

Вдягали на весілля молодих.

На рушники, на білі скатертини,

І на подушки,сердаки, кожухи.

Наносились,мов з вишивки, картини,

Тоді на відстані були недобрі духи.

Хоч зараз молодь мало вишиває,

Та в моді вишивку у кожнім домі мати.

То ж хай вона і далі розквітає,

Вже будем ми її передавати.

 

«Війна і мир поруч»

Життя, мов річка, все кудись тече,

І плещуть хвилі так, як і повинні.

Війна і мир живуть плече в плече,

У цей момент, у нас, у Україні.

Сьогодні Ви гуляєте свята,

Ось феєрверки і пісні до рання.

А там, в крові, ромашка розквіта,

Чиїсь уже побачивши страждання.

Хтось робить селфі із заходом сонця,

У Інстаграм кидаючи світлини,

А саме зараз, пуля вбила хлопця,

Дитя забравши в nевної родини.

Ти нарікаєш на побут та роботу,

Що мало грошей витратив на себе.

А хтось в душі замовчує скорботу,

Про тих, кого з війни забрало небо.

Цінуй близьких, кажи слова любові,

Цілуй, шануй, завжди оберігай.

Війна ж завжди сильнішає від крові,

Ніхто не знає, де чий буде край.

Ольга Сергіївна Сікорська

Практичний психолог  ДНЗ «Сквирське ВПУ»


Вірші учня групи №63 Лісовського Олександра

 

Україна до Українців

Я загинув в степу під Донецьком

Я загинув – спитайте чому,

Бо у правду і чесність я вірив

Та ішов воювати за країну свою!

Я загинув…Напевно так треба,

Може чорту чи Богу – байдуже мені,

Я боротися ішов не за себе,

А за щастя і мир у своїй стороні!

Я загинув… Мене вже не має…

Плаче матір за мною, дружина, сестра,

Не повернусь  до рідного краю,

Не побачить вже батька більше донька моя…

Я загинув, й завдав скільки горя

Тим, кого більше себе так ніжно люблю…

Шкода тільки, що марно загинув

Захищаючи рідну країну мою.

********************************

Україна моя

Знаєте я хочу сказати простими словами
про те, що турбує мене вечорами.

Про те, як в думках я малюю картину,
якою я бачу свою Україну.

В моїй Україні ніхто не стріляє,
ніхто не калічить, ніхто не вбиває.

В моїй Україні ніхто не воює,
своє і чуже життя кожен цінує.

В моєї країни чудові сусіди.

Запрошують в гості, і я до них іду.

Сусіди й самі в нас часто бувають,
не брешуть, не крадуть, ніде не блукають.

В моїй Україні є  чесная влада.

Про неї в народі складають балади.

Працює й працює зранку до ночі.

Щоб людям відкрито дивитись у очі.

В моїй Україні не плюють на підлогу,
отримують і надають допомогу.
І молодь моя не п’є і не палить,
займається спортом, співать так любить.

В моїй Україні чемні дівчата,
А хлопці їх вміють щиро кохати.

Навчаються жити, читають книжки.
І раді від того наші батьки.

В моїй Україні немає кордонів.

І сонце,і море, Дніпро, Терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,
моя Україна люблю  її крепко.


Вірші учня групи №14 Тімош Євгена

Наша славна Україна

Наше щастя і наш рай

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо

На Вкраїні й для Вкраїни

Будим жити й помремо

*****************************

Струмок серед гаю

Як стрічечка

На квітці метелик

Мов стрічечка

Хвилюють, малюють

Квітують поля,

Добридень тобі

Україна моя

*****************************

Конституцію читають

Тато, мама і дідусь

Я на неї теж дивлюсь

Сторінки перегортаю

Гарна книжка і цікава

Всіх добра навчає

І дарує людям право

Від зла захищає

Скоро я навчусь читати

І сам прочитаю

Бо вже дуже хочу знати

Які права я маю.

 


Вірш учня групи № 63 Лісовського Олександра

Справжнє диво

Ліс зелений - друг людини

Прохолодний в літню днину,

Очищає ліс повітря,

А на осінь повертає,

Листя з дерева злітає.

Взимку всі дерева голі

Ну а влітку зацвітає.

Пахне ясен, клен, ялина,

Дуб, береза і сосна.

Взимку й літом тут красиво

Ну не ліс, а справжнє диво.

 


Вірші учениці групи № 39 Гетьман Анни

До А.М.

І знов заходжу в глухий кут,

та вже не можу повернути,

бо дуже хочу бути тут,

немає сили все забути....

Пробач за смуток, і за біль,

його принесла не навмисне.

Дурні думки ті, наче міль,

в голові так безкорисні.

 

І так хотіла б знати більше,

та чи дозволиш ти мені?

Чи зможу я з думок твоїх,

прибрати всі ці сірі дні.

 

Чи зможу я тобі довести,

і чи повіриш?  Мабуть,  ні...

Тож зостається роздивлятись,

як сяють зорі у вікні...

 

Не хочу я високих планок,

мені не треба королів.

Тільки побачити б той ранок,

в якому б сонцем ти світив.

 

І ніби знаю, що все добре,

та де ж ти – мій оригінал?

І серце знов пливе за обрій,

воно не вірить у фінал.

 

Не ідеал моя душа,

у ній туман і темні ночі.

Але з`явився ранок там,

його принесли твої очі.

 

Нехай я мало тебе знаю,

своєї думки не зміню.

Що мені б там не сказав ти,

я все одно тебе люблю.

******

Моїм друзям

Слова банальні ці, можливо,

Проте із серця йдуть вони.

В житті моєму ви, як диво,

з'явилися десь здалини…

 

Вогонь великий розпалили,

засвітилася душа.

Тепло безмежне простелили,

Чи десь є йому межа?

 

Так добре з вами, так приємно,

слів не досить розказати.

Надіюсь лиш, що це взаємно,

Бо класно таких друзів мати.

 

Негаразди завжди будуть,

не ідеальне це життя.

Та все хороше не забути,

Дуже сильні почуття.

 

Лиш добрі в голові думки,

і спогади, оті що з вами.

Я знаю, що вони таки,

не зникнуть з довгими роками.

 

Я вам подякувати хочу,

за те, що просто є ви десь.

За те, що добрі у вас очі,

за чистоту ваших сердець!

******

Щось із душі…

Я вже давно так не робила,

та видно знову час прийшов.

Усе нове - старе, забуте,

а в небі місяць знов  зійшов.

 

І ніби треба той момент,

в руках утримати  залізно.

Я чула десь цей аргумент,

але мабуть уже запізно.

 

І хтозна чим це все скінчиться,

думки, дії і слова...

На помилках не вмію  вчиться,

тай болить  вже голова...

 

Хто сказав би,  де той вихід,

та якби й знала, чи піду?

І знов дивлюся в небо тихе,

може там себе знайду....

******

Сенс життя

В чому сенс життя цього?

Я би так хотіла знати.

І скажіть, спитать кого?

Хоч би якесь поняття мати...

 

Нічне небо, ясні зорі,

немає відповіді там.

Ні в морі, ні в широкім полі,

ні в тій землі, що рідна нам.

 

Де ту відповідь шукати?

Може в чомусь? Чи в собі?

Якби ж якісь підказки мати,

сенс в мені, чи він в тобі?

 

Вийти в поле, подивитись,

сісти у густу траву...

Серце грає, загубившись,

чисту мелодію нову.

 

І ніколи не дізнатись

мені,  мабуть,  тієї правди.

Та треба жить, не обертатись,

які б в руках не були карти....

******

Два демони

Душа моя - два демони,

хороший і не дуже.

Над почуттям царі вони,

їм навіть серце служить.

 

Але не змиряться ніяк,

хто ж кращий з них король.

Розпочали війну відтак,

під назвою "любов".

 

Кидались радістю і болем,

так довго дуже воювали.

Скінчилося все тихим горем:

на двоє серце розірвали...

 

******

Як би в те серце влити спокій?

Бо на попіл вже горить…

Неначе море те широке,

реве, і виє, і штормить…

Поміж дум літає сокіл,

зачіпає за живе…

Десь лунають тихі кроки,

коли ж той час уже спливе?

******

Ходім зі мною в небо

Ходім зі мною в небо,

там хмари всі для тебе,

там буде все як треба!

Зігріє сонце нас….

 

Ходім зі мною в небо,

до тих планет далеких!

Ходім зі мною в небо,

Поки ще є час.

 

Ні злий холодний вітер,

ні сніг, ні дощ, ні грози!

Ніколи не побачать

В очах, тих сірих, сльози!

 

Ходім до тих сузір'їв,

що так яскраво сяють!

Багато ж бо  повір'їв,

Вони напевно знають.

 

І навіть якщо важким

для нас буде той шлях,

ходім зі мною в небо,

поки життя в наших руках…..

 

******

З неба Велика Ведмедиця

солодкі пошле тобі сни,

десь Шлях Молочний стелиться,

і зорі шепочуть: засни…

 

У віконце світять зорі,

хмари позіхають.

Хвилі всі поснули в морі,

сни яскраві мають.

 

І тобі, моє ти чудо,

хочу побажати,

не думати про: “Що там буде?”,

а солодко спати.

******

Зачекаю

А я зачекаю,

Чи довго?

Не знаю…

Чи треба?

Важливо,

бо серце палає...

 

Я буду дивитись,

на зорі яскраві!

Бо портрет твій одразу

зринає в уяві...

 

Банально?

Неправда!

Прив'язаність?

Може….

Та серце згасити

навряд чи я зможу….

 

І хтозна, можливо,

здійсниться та мрія,

бо в маленькому серці

живе ще надія….

 


Вірші учениці групи № 21 Кириленко Анастасії

******

І кохання має пори року,

Має вихідні й святкові дні

То вона дає гіркі уроки,

То майне прощально в далині.

То в життєвих тернях заблукає

Й повернувшись упаде до ніг

І на всій землі того немає,

Хто йому простити усе міг.

І хоч терном встелена дорога,

Та ніхто із неї не зверта…

******

Через життя на осліп йшла,

Гріховне з праведним мішала,

У повсякденності зла

Іскринку Божу поглинала.

На марне гаяла літа

Серед людської злої гущі,

І поглинала пустота моє життя скороминуще.

Благословляю день і час

І милість Господа велику,

Що присудив з’єднати нас,

Не розлучити нас довіку.

Моя ти іскро, з висоти,

Моє щасливе двоголосся,

Коханий мій, якби не ти

Життя моє б не відбулося!

 


Вірш учениці групи № 31 Гнідовець Ніни

Життя

Нехай життя в серцях вирує наших,

І сміх лунає всі віки.

Нехай дитятко босоніж стрибає

По чарівних лугах, степах та по землі.

Хай спів пташиний зігріває серце,

Луна весь день, весь ранок, і всю ніч!

Нехай незгоди, буревій та сльози

Не поведуть вас по життю.

І кінець світу не настане доти,

Поки дитятко босоніж кудряве,

По цих степах та по землі біжить…

 


Вірш учня групи № 31  Мельничука Артема

Про маму

Мамо – єдина,кохана

Ти назавжди у серці моїм!

Бачу очі твої я рано

Й засинаю я також під них.

Бачу посмішку мами єдину,

Бачу радість маминих сліз.

Мов перлина на небі ти сяєш

У вечірнім небі моїм!

Ти зростила мене із малечі

І за це все спасибі тобі,

Я довіку вклонятись буду

За любов та підтримку твої.

Діаманти тобі дарував би,

За оті колискові пісні

Під які ще колись засинав я

Й мандрував у чудовії сни.

Руки мами мов шовк – ласкаві,

Твоя постать мені дорога,

Бо я знаю ніколи не буде

В світі кращої нені як ти…


На даний момент 13 гостей на сайті