Get Adobe Flash player

Засідання методичної комісії

викладачів предметів

суспільно-гуманітарної  та соціально-економічної підготовки

29 березня   2017 р. відбулось засідання методичної комісії викладачів предметів суспільно-гуманітарної  та соціально-економічної підготовки.

Повістка денна:

  1. Педагогічна майстерня

Про організацію роботи з учнями, які мають низький рівень  мотивації до навчання

  1. Інформація-обмін

Комплексне повторення програмового матеріалу і підготовка до директорських контрольних робіт

Слухали:

  1. Про організацію роботи з учнями, які мають низький рівень  мотивації до навчання

Вдовиченко І.В., викладач історії .

Повноцінними є тільки ті знання, які

дитина здобула власною активністю.

Йоганн Песталоцці

Результативність реалізації навчальної мети — свідомість, міцність і глибина знань учнів перебуває у прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажання знати його, тобто від рівня мотивації учнів до вивчення предмету.

Мотивація — це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали, установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.

Необхідними умовами мотивації до навчання в учня повинні бути:

  • допитливість учня;
  • прагнення задовольнити свою допитливість;
  • бажання самовдосконалюватися;
  • досягнення поставленої мети.

Дати учням радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. Не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися  (В. О. Сухомлинський)

В навчанні історії цікавість є поштовхом до навчання історії,  опорою емоційної пам’яті, умовою запам’ятовування важкого матеріалу. Як правило увагу учнів викликають цікаве запитання, сюжетна розповідь, опора на наочно-художні розповіді.

Комунікативна атака може здійснюватись на будь-якому етапі в навчанні, але найбільший ефект вона дає на вступно-мотиваційному етапі на початку вивчення теми, уроку.

Стимулювання різних форм пізнавальної активності на уроках і спеціаль­не формування умінь запитувати і відповідати по­ступово готують учнів до навчального діалогу. В.О.Сухомлинський писав, що гарний вчитель зро­бить усе, щоб у школярів на уроці з'являлися за­питання — мислення на уроці починається саме з цієї хвилини.

Важливу роль грає ефект здивування.

Для стимулювання цього учнівського запитання використовую крилі висловлювання, уривки з документів – спогадів, проблемне  завдання на початку уроку, методику незакінченої розповіді, з подальшим посиланням на джерело, де можна отримати необхідну інформацію. Часто це викликає живий інтерес, вигуки: «А розкажіть, що ж було далі, яка ж була причина», або на наступний урок «А ми знайшли…»

Застосовую форми і методи, що включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи.

Учень усвідомлює, що від його роботи в групі залежить загальний результат, може вдало показати власні можливості.

Ці методи навчання не тільки підвищують інтерес учнів до предмету, але й забезпечують глибоке засвоєння змісту.

Гарно стимулює інтерес до навчання залучення краєзнавчого матеріалу. Для цього є необхідний простір в курсі історії України 10- 11 класу, де окремі уроки присвячені нашому краю, а також участь в позакласних заходах.

Маличенко О.М., викладач української мови та літератури.

На уроках української мови та літератури використовую методи які стимулюють та мотивують навчальну діяльності:

-         метод емоційного стимулювання у поєднанні зі словесним методом

-         проблемно-пошукові

-         методи, які стимулюють пізнавальні запитання учнів

-         методи, що стимулюють ініціативу учнів

-         методи, що стимулюють ініціативу, яка проявляється під час діяльності

Саме ці, перелічені вище методи та прийоми, забезпечують засвоєння інформації учнями в активній діяльності, використовуючи їх, розробляю та проводжу уроки української мови та літератури, що дає змогу максимально мотивувати учнів до вивчення цих предметів. Наведу декілька прикладів використання таких методів.

На уроках української мови під час активізації знань учнів та вивчення нового матеріалу використовую проблемні ситуації із подоланням труднощів.

Проблемна ситуація із подоланням труднощів.

Правопис прислівників.

Слово вдень в реченнях написано по-різному. Це помилка, чи правильно? (Метод «Займи позицію»).

В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання (В. Сосюра).

Вночі всі сплять, а вдень спішать робити (В. Симоненко).

Проблемні ситуації найчастіше застосовую на етапі актуалізації знань, оскільки такі завдання мотивують навчальну діяльність учнів, активізують їхній пізнавальний інтерес.

Одним з найбільш дієвих прийомів, які сприяють мотивації на уроках української мови є вправи з ключами та розподільчі диктанти.

Досить ефективними щодо мотивації навчання є вправи з пропуском (або як їх ще називають «письмо з дірками»). Позитивним у завданні такого типу є те, що вони дозволяють охопити великий обсяг вивчених орфограм та пунктограм.

Зі вставлених букв скласти продовження до вислову Тараса Шевченка: «В своїй хаті своя…»

Медаль..он, Філіп...іни, і..раціоналізм, г..речка, пі..версти, пі..дашшя, к..чан,

Зміст предмета українська література містить величезний матеріал, який сприяє формуванню мотивації до його вивчення.

Мотивації учнів може сприяти нестандартне, інтригуюче формування теми уроку, наприклад: «Художник, розіп’ятий на хресті політики» (Життя і творчість В.Винниченка), «Великий обсерватор життя» (І. Карпенко – Карий)

Мотивувати учнів на вивчення літератури можуть також проблемні питання
і проблемні ситуації:
-   Чи справді І.Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім’я» показав типові сімейні взаємини у родинах українців у ХІХ ст. на селі?

-   Чи можна вважати твір актуальним?

-   Яку мету переслідував І.С.Нечуй-Левицький, демонструючи всім вади сімейного життя, до чого таким способом закликав? Та ін.

Вдовиченко І.І.,викладач історії та правознавства.

Професійно-технічні навчальні заклади отримують, як правило, не найкращих випускників загальноосвітньої школи. Шкільні програми розраховані на середню дитину, але в класі, звичайно, зустрічаються діти з різною підготовкою до навчальної діяльності, з різними можливостями і здібностями до навчання.

Наш навчальний заклад не виняток, якість навчальних досягнень серед учнів кожної групи різна. Більшість вступників мають середній рівень знань, або й низький.

Якісному подоланню неуспішності в професійно-технічному навчальному закладі сприяє орієнтація педагогічного колективу на диференційований підхід  до учнів, концентрація уваги на вдосконаленні методики викладання, систематичне вивчення реальних можливостей учнів. Організація навчального процесу повинна бути такою, щоб кожному учневі була зрозуміла особистісна і суспільна значимість його активної, творчої і завзятої навчальної роботи.

Мій  багаторічний педагогічний досвід показав, що такі учні, як правило, пасивні на уроках, вони не прагнуть одержати ґрунтовні знання, уникають труднощів, відволікаються в ті моменти, коли йде пошук, потрібна напруга думки.

У своїй роботі  приділяю  велику увагу формуванню і розвитку пізнавальних інтересів учнів.

Я використовую наступні аспекти, що сприяють розв’язанню даної проблеми:

-      проблемно-пошукові методи навчання;

-      використання ІКТ технологій;

-      інтерактивні методи навчання, зокрема роботу в групах;

-      самостійна робота з документами та  підручниками та ін.

Проте з метою врахування індивідуальних особливостей учнів я використовую різні форми колективної навчальної діяльності.       Виходячи з цього, я працюю над впровадженням різних  форм групової роботи  в процесі  навчання учнів правознавства, оскільки завдяки груповому навчанню  збільшується відсоток засвоєння матеріалу,  відбувається вплив не лише на свідомість учнів, а й на їх  почуття, волю.

Польгун І.В., викладач іноземної мови.

В процесі роботи над пошуком шляхів подолання цієї проблеми я з’ясувала, що причини неуспішності правомірно розподіляють на причини внутрішнього та зовнішнього плану.

До причин внутрішнього плану відносяться: дефекти здоров’я учнів,, їхнього розвитку, недостатній обсяг знань, умінь і навичок.

До причин зовнішнього порядку віднесені недоліки позашкільних впливів, включаючи й сім’ю.

Для подальшої роботи у напрямку подолання неуспішності я виокремила причини, які належать до трьох категорій:

  1. Глибокого та загального відставання (низький рівень попередньої підготовки учня: несприятливі обставини, різного роду фізичні дефекти, хвороба; погані побутові умови; віддаленість місця проживання від навчального закладу; відсутність піклування батьків; недоліки вихованості учня - лінь, недисциплінованість, його слабкий розумовий розвиток.
  2. Часткової, але відносно стійкої неуспішності (недоопрацювання в попередніх класах за рахунок відсутності належної наступності, недостатній інтерес учня до предмета, який вивчається, слабка воля до подолання труднощів).

3. Епізодичної неуспішності, корені якої містяться в недоліках викладання, неміцності знань, слабкому поточному контролі; несистематичному відвідуванні уроків, неувазі в навчальному процесі, нерегулярному виконанні домашніх завдань.

Для мене викладача англійської мови, оволодіння мовленням – це основна мета вивчення іноземних мов. Перед мовниками стоять важливі завдання, оскільки сьогодні збільшуються вимоги до практичного оволодіння англійською мовою.

Ці проблемні питання стали поштовхом до пошуку власних методів роботи зі слабко встигаючими учнями,

Роботу, спрямовану на подолання неуспішності, можна  розділити на три етапи: доситуативний, керовано-ситуативний і комунікативний. Наведемо план такої роботи з алгоритмом його застосування у нашій практиці.

Доситуативний етап. Викладач планує навчально-мовленнєву ситуацію, складає доступний для учнів текст розмови (виходячи з вимог програми) і організовує роботу щодо його засвоєння. Тут можна виділити такі кроки.

  1. Прослухування тексту. Перевага надається звукозапису з різними завданнями, наприклад, звернути увагу на інтонацію тощо. Текст можна прослухати 2—3 рази.
  2. Коментування тексту. При відкритому тексті (учні можуть записати його в зошити) викладач називає діючих осіб, характеризує послідовність логічних зв’язків.
  3. Хорове відтворення діалогу. Його проводять за схемою: репліка — пауза для повторення — репліка і т. д. Текст подається у звукозапису.
  4. Заучування діалогу з опорою на текст. Учні працюють у парах (всі одночасно, напівголосно) в режимі «подивись і скажи». Робота може завершуватись вивченням тексту напам’ять, що пропонується й як домашнє завдання. На цьому етапі для сильніших учнів доцільно запропонувати завдання — скласти текст розмови письмово на основі ключових слів.

Керовано-ситуативний етап. На цьому етапі (практично це наступний урок) наводиться вся задача. При цьому, якщо викладач домігся вивчення тексту напам’ять, потреба в підтримці висловлювання відпадає. Такому шляху варто віддавати перевагу при навчанні діалогічному мовленню, оскільки підтримка висловлювання для слабких учнів тут буде надто громіздкою та через це технічно незручною.

Розгортання керовано-ситуативного висловлювання передбачає наступні кроки:

  1. Озвучування задачі, тобто введення учнів в ситуацію – визначення предмета розмови, формулювання комунікативного завдання.
  2. Програвання розмови в парах. Якщо викладач має сумніви в тому, що всі учні успішно справляються з задачею, він може проілюструвати діалог (монолог), викликавши двох учнів. Викладач пропонує учням користуватись жестами, мімікою, звертає увагу на інтонацію. Учневі, який не вивчив текст напам’ять, дозволяють користуватись записом у зошиті (прийом «подивись і скажи»).

Застосування комунікативного етапу також передбачає кілька кроків, а саме:

  1. «Розхитування» тексту шляхом заміни предмета, тобто перенесення теми розмови на суміжні ситуації, скажімо, на купівлю — продаж в іншому магазині, на інший вид спорту тощо.
  2. Перенесення теми розмови на особисте життя учнів (синхронна робота в парах). На цьому рівні ми домагаємося, щоб висловлювання обох учнів співвідносилось з фактами реальної дійсності, стосувалось когось з учасників розмови або колективу, в якому вони навчаються. Важливо також правильно побудувати текст діалогу. Зокрема, в нього ми відразу включаємо специфічні вирази, кліше тощо.

У сучасній  практиці навчального процесу нерідко спостерігаю зниження інтересу до предмета «англійська мова». Це пояснюється й тим , що нерідко учні не отримують задоволення від самого процесу діяльності на уроці. Тому, щоб досягти позитивного результату в цьому процесі я…. .
-    ставлю учнів в ситуацію  самостійного вибору мети навчання;
-    пов’язую навчальну інформацію з життєвим досвідом учнів;
-    розвиваю пізнавальні мотиви, інтерес до предмету;
-    готую урок більш привабливим і цікавим, використовую  мультимедійні технології, відео та аудіо матеріали);
-    застосовую більше активних, творчих методів навчання( презентація, проект, рольові ігри, пісні, написання творів;
-    чергую різні типи розумових завдань, проводжу вікторини, позакласні заходи на задану тематику,тижні англійської мов.

Корнійчук Н.А., викладач зарубіжної літератури.

Щоб уроки літератури були ефективними, досягали поставленої мети, необхідно, щоб вони відбувалися за умови постійної активної взаємодії всіх учнів, тобто навчання має бути таким, де викладач виступає не як проголошував істини а в ролі організатора процесу навчання, його лідера.

Сучасний урок літератури вимагає переосмислення пріоритету методів, прийомів та видів навчальної діяльності, розширення їхньої методичної палітри. Потрібно не просто вивчати, описані події, а проникнути в їхню глибинну суть, збагнути позицію автора, його світоглядні засади.

На уроці зарубіжної літератури використовую основні моделі навчання, що використовуються в сучасній освіті: активна, пасивна, інтерактивна модель.

Пасивна - учні слухають і дивляться.

Активна – учні вступають в діалог з викладачем ( виконують творче завдання).

Інтерактивна – форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну мету – створити комфортні умови навчання, коли кожен учень відчуває свою успішність(групова, колективне навчання, робота в парах).

Прийоми і методи, що використовую на уроках зарубіжної літератури для активізації навчальної діяльності учнів:

колективні; робота в парах; робота в малих групах; колективно-групове навчання; мікрофон; незакінчене речення; мозковий штурм; вирішення проблемних питань; дискусія; прийоми творчої театралізації; уявна прогулянка; анкетування; «так ні»

Присутні зауважили, що викладач має створити такі умови навчання, щоб учень мав у цьому особисту зацікавленість і розумів, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивних результатів і задоволення.

Творчості викладача нема перешкод, важливо тільки вміло спрямувати її на досягнення поставленої мети.

«Той,  що прагне, зробить більше, ніж той, хто може!»

« Ти можеш!» - повинен на­гадувати вчитель учневі.
« Він може!» - повинен нагадувати колектив.

«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.»

2. Комплексне повторення програмового матеріалу і підготовка до директорських контрольних робіт.

Однією з форм виявлення рівня навчальних досягнень учнів є контрольна робота .

Зміст контрольної письмової роботи відповідає вимогам програм. Контрольна робота повинна бути посильною, не перевищувати за обсягом і складністю тих завдань, які учні виконували протягом опрацювання тем. До їх виконання викладач готує учнів заздалегідь.

Присутні обмінялись думками, що до методики складання контрольних завдань на директорські контрольні роботи з предметів.

На даний момент 22 гостей на сайті